пухли з голоду, а де-які білим, сладким хлібом об'дались?! Хто ж вони! - ці люди. Звичайно ця буханочка нас врятувати не могла і мама в липні померла. Осталась я одна в хаті без всякого існування. Приїхала сестра, поховала маму і сестра забрала мене в Херсон і віддала в дитбудинок. В дитбудинку я чуть не віддала богові душу. Захворіла черевним тифом. Положили мене в ізолятор. Там лежали на на одному ліжку по двоє-троє в перемішку екземні, трахомні, дизентерійні, тифозні і ін. годували погано. Напр: черевникам борщ кислий і хліб з устюками, хоть об дорогу бий. Якось прийшла сестра мене провідати і побачила скелет, шкіра якого покрита струпами, і трахомні очі. Пожалілась своєму хазяїнові. Її хазяїн Берестецький був нач. Г.П.У і шеф над дитбудинками. Після цього появились чисті простині і білі булочки з маслом і кава з молоком. Мене відправили в центральну лікарню. Ось так ми з сестрою і вижили: вона завдяки домашній робітниці в сім'ї нач. Г.П.У а я дитбудинкові. Коли началась війна я працювала на швейній ф-ці. Шила воїнське обмундирування. Потім разом з ф-кою евакуювалась в м Кустанай. В 1942 р. 1-го січня я добровільно пішла на фронт. Демобілізувалась VIII-45 Р. Якщо мій лист в чомусь пригодиться я буду рада. З пошаною уч. війни Антоненко-Жиренко Лидия Григ. 3437290 Донецька обл. м.Шахтарськ Набережна 5