пекла з неї. Забули, що на землі існує хліб і картопля, не говорили уже про мясо, молоко і др.. Стали пухнуть. Середня сестра вмерла перша. Одного разу мама поїхала в Херсон до батька і розминулись в дорозі. А тим часом батько прийшов додому зовсім слабий. Ліг на лежанку, (це було в травні) і мабуть, щоб я не бачила, як він буде помирати, відіслав мене до сусідки. Коли ми з сусідкою прийшли до нас, батько був уже мертвий. Приїхала мама, тоже слаба, від вітру хиталась. поховали ми батька, остались ми вдвох з мамою. Ні копійки, ні їди ніякої в хаті. Мама була рада, що хоть старша дочка може не голодна у хазяїв. Не знаю де і яким побитом мама дістала трохи перловки і макухи з гірчиці. Перловку намочила в малесенькому горщику і поставила під припічок, а макуху понесла на базар, щоб продати, а натомість купити якщо не хліба, то хоть з десяток картоплин. Але матір в той день я так і не діждалась. Її посадили в «холодну» як спекулянтку. Зате в той день до нас прийшли якісь люди з залізними пруттями, все перевернули (хотя переварачувати було нічого) поштрикали стіни, забрали горщик з перловкою з-під припічка і пішли. Мама вернулась додому на другий день вечором. Жити далі нам було ні на що. Взяла мене мама за руку і пішли ми попід дворами, але нам ніхто нічого не давав бо і самі нічого не мали. І лише як ми загубили всяку надію щось придбати з їжі, в одному дворі нам дали білий і сладкий буханець хліба. Такого хліба ми в кращі роки не те що не їли, а й не бачили. Виходить, що тисячі